Я обожнюю квіти. Мене вабить їхня краса та аромат. Важче за все очікувати травень. У той момент я поринаю у водевіль цвітіння. Квіти швидко відцвітають. Зараз я вся у роботі та навчанні, повністю насолодитися квітами немає можливості. Саме тому я вирішила закарбувати для себе маленькі частинки квіточок.
Початок історії
Все почалося у дитинстві. Бабуся забороняла мені зривати квіти. Як відомо, заборонений плід ну дуже хочеться скоштувати. Для мене це була ціла операція: я тишком-нишком збирала маленькі квіточки та ховала їх у конверті. Важко було обрати у якій книзі мені висушувати моє цвітіння, адже сторінки можуть зіпсуватися від соку на пелюстках. На той час мій вибір впав на Льва Толстого і його твір “Вскресенье”. Між рядками класика народилося моє нове хобі. Потім я закинула це і тільки у період карантину я повернулася до цієї насолоди.
Мій особистий челендж засушити квіти у 3-D
Мені стало мало просто пласких квітів. Я захотіла повністю зберегти об’єм квітів. Я нагуглила в інтернеті лайфхаки. Для мене панацеєю став пісок: він вбирав увесь сік та залишав конструкцію квітки. Головне, щоб піщінки були сухими, інакше квітка почне гнити.
Моя романтика квітів у книгах
Колись у дитинстві я побачила фільм чи серіал по телебаченню, де панянка отримала квітку від коханого та сховала її у книгу. Це запам’яталося мені. Тому, коли я кладу пелюсточки у перепліт, я відчуваю цей романтичний настрій.
А що з ними робити далі?
За рік я назбирала цілу колекцію квітів. Я не знала куди їх подівати з користю. Спочатку я думала про гіпоксидну смолу. Завдяки ній можна робити прикраси. Але мої квіти занадто великі для цього. І тут мені в голову прийшла геніальна ідея: я можу створювати з суцвіття листівки. Квіти можуть передати емоцію та любов. Ось моя перша листівочка, яка адресована подрузі.
Я використовую квіткову композицію закладкок для книг. Але в основному для мене це просто естетична насолода.
Хтось називає це віником, а для мене це мікрожиття. Відчуваю себе науковцем, який через ботаніку виготовляє мистецтво
