Ляльковий світ завжди перетинався з людським. Спочатку це були магічні ритуали, тепер образ ляльки став повноцінним витоком мистецтва
Харківський ляльковий музей – це свого роду унікальний повномасштабний музей, де зберігається лялькова трупа декількох поколінь. Музей було засновано у 1954 році, через п’ятнадцять років після відкриття театру. Спочатку створили виставку списаних ляльок, потім виставка переросла у повноцінний музей.
До 50-х років ляльки мали натуральний вигляд та були максимально схожі на людину. Але згодом у театрі відмовились від лялькової персоніфікації через відсутність подальшого розвитку.
«У ляльковому театрі лялька не повинна бути копією людини. Вона має бути знаком, символом, нести у собі певний характер», – наголошує Ольга Косова, організатор екскурсій лялькового театру.
Після цього почалася ера абстрактних ляльок. Тоді відбулася прем’єра спектаклю «Чертова мельница», який залишається і до сьогодні одним з затребуваних у театрі. «Чертова мельница» має за собою чотири покоління акторів. Вид ляльок та сценарій залишається автентичним.
Ляльки роблять за допомогою техніки пап’є-маше.
«Пап’є-маше – це ідеальний варіант для виробництва ляльок. Матеріал легкий, він менше б’ється, з нього легко робити форму, яка всередині порожня. Туди можна поставити механізм ляльки», – розповіла Ольга Косова
Директор лялькового театру Володимир Решетняк розповів, як саме зараз виробляють ляльок:
«У гіпсі робиться форма, вона висихає. На форму клеїться пап’є-маше, після повного висихання, частини поєднуються та у результаті ми отримуємо частину тіла, яка надалі вже перетворюється на повноцінну ляльку»
Іноді на одну виставу художникам-бутафорам необхідно створити декілька ляльок на одного персонажа. Причина у механізмі, який не дозволяє ляльці виконувати усі дії, які описані у п’єсі. Деякі рухи роблять ляльки-близнюки. Глядач не помічає заміну ляльок через максимальну схожість ляльок-дублерів. Так було у спектаклі «12 стульев», у якому на двадцять трьох дійових осіб було виготовлено понад вісімдесят ляльок.
Завдяки цьому ляльки оживають у відблиску очей глядача. Тому театр ляльок – це широкоформатне мистецтво, де неістоти грають живих людей та повноцінно передають усі емоційні прояви та сенс.
