Йоргос Лантімос – грецький режисер, який зняв біля семи повнометражних фільмів та показав їх на престижних світових кінофестивалях. Широка популярність з’явилася одразу після прем’єри англомовної версії фільму “Лобстер” у 2015 році.
Біографія
Режисер народився 27 травня 1973 року. Народжений в Афінах, Лантімос виховувався у матері після розлуки батьків. Вона померла, коли йому було 17, після чого йому довелося виживати у цьому світі самому. Це, мабуть, було для нього травматичним досвідом, але він почав відтворювати його в кіно. У Греції у 80-90-х роках не можна було навіть думати про режисерство, але Йоргос зміг наблизитися до мрії. Він пішов у кіношколу в Греції, очікуючи успіху у якості режисера рекламних роликів. Під час роботи у рекламному агентстві Йоргос познайомився з Ефтімісом Філіппоу, який став його багаторічним співавтором. Зараз Лантімос живе в північному Лондоні зі своєю дружиною Аріаною Лабед.
Також режисер працював у театрі. Там він познайомився з багатьма акторами, завдяки чому навчився спілкуватися з такою привілейованою кастою та знаходити до них підхід вже у своїх фільмах. Уже тоді він намагався втілити нетипові уявлення про поведінку людини. Також у 2004 році він працював над постановкою церемонії відкриття і закриття Олімпійських ігор в Афінах. Отримавши достатній багаж знань, Лантімос у 2005 році зняв свій перший фільм під назвою «Кінетта».
Про що фільми
У фільмах Йоргоса Лантімоса глядачі разом з героями намагаються знайти відповіді на важливі запитання, але ніхто не зможе докопатися до істини. Режисер цілеспрямовано не відповідає конкретно, адже його місія полягає у тому, щоб направити глядача у бік роздумів.
Лантімос показує окрему групу людей, яких пов’язують життєві обставини. Це можуть бути члени сім’ї, які насильно живуть в одному домі та не виходять за його межі, або ж група “невдах”, яка через свою неспроможність знайти пару, може перетворитися на тварин. Персонажі фільмів закриті у собі, їх важко розгадати.
Секс
Режисер показує абсурдність буденних ситуацій через негативні драматичні обставини. У фільмі майже не відчутні кордони між аморальним та моральним. Ми бачимо гнітючі наративи людської жорстокості. У кадрі можна побачити насильство у сексі, жорстоке вбивство тварин та людей. Секс у фільмах показний, як щось безглузде, ніякове та тваринне. Але у стрічці “Фаворитка” секс перетворюється на інструмент влади, що показує хто на даний час “на коні”. Фільм є фантастикою, але вона пропитана життєвими історіями. Ми бачимо гіперболізовані типи поведінки та булінг на противагу стандартним етичним нормам для того, щоб дізнатися куди призведе такий шлях. На місці героїв може опинитися хто завгодно, адже маніпулювати цілим суспільством може навіть одна людина.
Акторський склад
Лантімос часто бере у свої фільми одних і тих же акторів. Так, наприклад актор Колін Фаррелл зіграв у фільмі “Лобстер” та “Вбивство священного оленя”, акторка Рейчел Вайс зіграла у “Лобстері” та “Фаворитці”, а Аріана Лабед зіграла у таких фільмах: “Лобстер”, “Альпи”, “Вбивство священного оленя” та інші.
Неодноразово режисер у своїх фільмах звертає увагу на тему справедливості, яку робить не доля чи правосуддя, а самі герої шляхом помсти. Він підіймає питання ціни людського життя, як це було у стародавні часи, коли було “око за око” та “зуб за зуб”. Режисер питає у глядача чи можна взагалі визначити ціну людському життю. Після перегляду фільмів Лантімоса глядач моделює сюжет на себе для того, щоб подумати чи зробив би він, так само як головний герой чи, попри втрату дорогої людини, пішов би шляхом гуманності.
Міфологія
Грецькі корені неабияк вплинули на творчість Йоргоса Лантімоса. У багатьох фільмах є непряма алюзія до давньогрецької міфології. Наприклад, фільм “Вбивство священного оленя” ототожнює міф про Іфігенію, доньку царя Агамемнона. Режисер наголошує на тому, що він жодним чином не екранізує давньогрецькі міфи, а вступає у діалог із ними.
Музика
Музика у фільмах Лантімоса має велике значення. У своїх кінокартинах маестро часто використовує твори класичних композиторів, таких як Шнітке, Губайдулин, Бах та Шуберт. Режисер через аудіовізуальний контрапункт передає сцени насильства, супроводжуючи їх класичними композиціями. Музика грає значну роль і тому, що вона лунає не тільки у культові моменти фільму, але й у часи буденності. Це придає картині містицизму та загадковості.
Фільми Йоргоса Лантімоса витягують глядачів з зони комфорту. Режисер створює світи, у яких усім керує абсурдність та жахливі обставини, але саме через них можна побачити людську порочність. Цей режисер має жорстокі сцени, тому непідготовлені глядачі не зможуть повноцінно отримати задоволення від перегляду. Кіно має специфічний присмак, але дуже сатирично висміює модельну поведінку суспільства.
